58.Правонаступ-цтво у віднош. держ. влас-ті - Правила І способи тлумачення норм міжнародного права. 28. Тлумачення...


^ 58.Правонаступ-цтво у віднош. держ. влас-ті

Держ вл-ть держави-попередника – майно, права та інтереси, які на момент прав-цтва держав належали цій держ.

Відповідно до В.Конв83 перехід держ вл-ті держави-попередника тягне за собою виникнення права у держ-наступника. Перехід виникає з моменту правонас-ва. Перехід – без компенсації. Перехід не торкається прав і майна третьої держави, яке в момент переходу знах на тер попередника. Обовязком попередника є зберіг-я від пошкодження майна яке перех до наступника. При переході частини території до наст-ка нерух. держ вл-ть,що знах на цій тер – перех до наступника. Рухома перех до наст-ка якщо вона повязана з ді-тю попер-ка на цій тер.При виникн-ні на даній тер нової незал держ до неї перех майно, що знах на цій тер і за її межами.


^ 59.Правонаступ-цтво у віднош держ архівів.

Держ архіви – сук-ть док-тів будь-якої давнини і змісту, утворених чи придбаних держ-попередником у ході її ді-ті, які належ їй згідно з її внутр правом і зберігалися як архіви.Від.Конв.83. Перехід архівів тягне за собою виникн-я прав на них у дер-наступника. Перехід архівів відбув без компенсації. Датою переходу архівів до наступника є момент правонаступ-ва держав. Перехід не торкається архівів третьої держави, які на момент правонаст-ва знах на тер попер-ника. Дер-попередник зобовязана зберігати від пошкодження чи знищення архіви, що переходять. Коли передається частина тер-ії, перехід архівів від попередника до наступника регулюється угодою між ними. Якщо угода відсутня, то наступнику передається частина архівів, яка з метою нормального управління тер-єю(що є обєктом правонас-ва)повинна знах в розпорядженні держави, якій передається тер-ія. Передаються також архіви, що мають відношення гол чином до тер, що є обєктом правонаст-ва.


60.Правонаступ-цтво у віднош. держ боргів.

Держ борг – будь-яке фін зобовяз держави-попередника відносно іншої держави, МО чи ін субєкта МП, що виникло у відповідності з МП. Від. Конв83. Перехід держ боргів попередника тягне за собою припинення зобовязань держави-попередн. і виникнення зобовязань наступника. Датою переходу д.боргів є момент правонаст-ва держав. Правонаст-во держав не торкається прав іобовязків кредиторів. Коли частина тер-ії держави передається ін державі, перехід д.борга від попередника до наступника регул-ся угодою між ними. В разі відсутності угоди д.борг переходить до наступ-ка у справедливій частці з урахуванням майна, прав та інтересів, які переходять до наступника у звязку з даним д.боргом. Такий перехід відбувається і в разі, коли держава розділяється і припиняє своє існування і його частини утворюють дві чи кілька держав-наступників.Коли держава-наступник є новою незалежною державою, то до нього не переходить ніякий д.борг попередника (якщо немає іншої домовленності). Якщо кілька держав обєднуються і створюють одну державу-наступника, то до неї переходить д.борг попередника.


61. Територіальне верховенство держав. Поняття та значення. В состав государственной территории входят суша и воды с находящимися под ними недрами и лежащее над сушей и водами воздушное пространство, пределы которых определяются государственной границей. Сухопутной территорией государства является вся суша в пределах его границ. Водную территорию государства составляют внутренние (национальные) воды и территориальное море. В пределах своей территории государство осуществляет верховенство, которое называется териториальным и является составной частью суверенитета государств. Верховенство государства означает, что власть данного государства является высшей властью по отношению ко всем лицам и организациям, находящимся в пределах его территории, и, кроме того, на территории государства исключается деятельность публичной власти другого государства.

Териториальноем верховенство включает в себя, естественно, и юрисдикцию государства, то есть права судебных и административных органов по рассмотрению и разрешению всех дел на данной территории в соответствии с компетенцией этих органов. Понятие территориального верховенства гораздо шире понятия юрисдикции, поскольку оно выражает всю полноту государственной власти во всех ее конституционных формах


62. Державна територія

До державних належать території, що перебувають під суверенітетом будь-якої держави. Держ тер-я – частина земн кулі, яка належить певній державі і в межах якої вона здійснює своє тертор. верховенство. Вона склад з сухопутної, морської і повітр тер-ії. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та ін прир рес, що знах в межах тер-ії є обєктами права вл-ті.Як обєкт права власності державна територія може бути предметом купівлі-продажу, дарування, оренди. До сухопут тер належ вся суша в межах держ кордонів. . Сухопут тер-я включ всю сушу, незалежно від місця знаходж окремих її частин. До її складу вход також надра суші на технічно доступну глибину (глиб не обмеж).

До водн тер – внутр води і тер море. Внутр води: моря, повністю оточені сушею однієї держави, води озер, рік, каналів та ін водойм, береги яких належ одній держ. Тер море – морський пояс, що примикає до сухопут тер держави. Кожна держава може встанов ширину свого тер моря(небільше 12 м.міль), котра відмір. від вихідних ліній. До повітр тер-ії – стовп повітря певної висоти над сухопутною і морськ тер-ю держави. Верхн межа пов тер-100-110км. Умовна держ тер – тер дипломат предст-тв, торг, військ суден, пов суден, косм апаратів, які несуть прапор.


63. Держ кордони.

Держ кордон – лінія і вертикальна поверхня, що прох по цій лінії, що зазначає кордони території держави. Це лінія, яка встановлює межі сухопут або водн тер-ї держави. Держ кордон визнач межі тер верховенства держави, тобто повної та виняткової її влади в межах тер-ії. Лінія держ кордону встановл в рез домовленості між суміжними державами, тобто шляхом укладання м\н угод. Кордони також можуть бути встановл в рез видання внутрішньодерж акта(пр. СРСР). Розрізн сухопутні, водні, повітр кордони. За способом встановлення розрізн кордони, які пров по меридіанах і паралелях(астроном), по місцевості з врахуваням її релєфу(орограф), нанесенням прям ліній(геометр). Сухопутн кордон встановл: На суші – по хар точках і лініях рельєфу чи по ясно видимих орієнтирах. На морі – по зовн межі тер моря. На судноплавн річках – по серед гол фарватеру чи тальвегу ріки. На несудноплавн – по середин.

На озерах-по прямій лінії, яка зєдн виходи кордону до берегів озера. Спочатку держ кордон опис в м\н договорі з вказівкою точних координат на карті(делімітація). Потім відбув демаркація – перенесення кордону на місцевість із встановл ясно видимих прикорд знаків.

64. Міжнародні ріки.

Це ріки, які протікають по тер кількох держав і використ в інтересах інтенсивного торгового судноплавства: Дунай,Рейн(Європ), Нігер, Конго(Афр.). Кожна держава здійсн суверенітет над тією частиною ріки, яка знах в його межах. Прибрежні держави здійснюють регламентацію плавання м\н річками. Ця регламентація – з метою зберіг суверенітету прибрежн держави над частиною ріки і для відшкодування збитків з підтримання русла у судноплавному стані (Конв про режим судноплавства по Дунаю48). Дунай відритий для вільного торг судноплавства всіх кр світу. Плавання військових кораб всіх непридунайських кр забороняється. МП регулює не тільки судноплавство, а й ін ді-сть на м\н ріках: гідротехнічне буд-цтво, викор водн рес і забруднення вод. Цією ді-стю прибрежні держави не мають заподіювати шкоду навігації на ріках, створ незручності ін державам. Всі роботи, які можуть призвести до фіз зміни місцевості на тер-ії ін держави або можуть принести їй суттєву шкоду мають проводитися на підставі угод. Запог забрудненню.


65. Поняття та правове регулювання громадянства.

Поняття гр-тво хар-зує взаємовідносини між людиною і державою. Під гр-твом розуміють стійкий правовий звязок між людиною і державою, де присутні взаємні права і обовязки. Гром-нин має виконувати з-ни держави і зберігати їй вірність; держава має поважати людину, забезпеч дотримування її невідємних прав і свобод, захищати її. Кожна людина має право на гр-тво. Ніхто не може бути позбавлений гр-тва довільно. Гр-во не може надаватися без згоди особи. Джерелами МП в сфері гр-тва є основоположні акти про права людини. Насамперед до них належить Статут ООН. А також Заг декларація прав люд.(1948). Тут вперше проголошено широке коло прав і свобод людини, які підлягають заг визнанню і повазі. М\н пакт про екон, соц і культ права і М\н пакт про громад і політ права. Вони розроблялися в органах ООН, прийн в 1966. Два способи набуття гр-ва:1)при народженні 2)після народж: натуралізація-вступ у гр-во, реінтеграція-відновл, оптація-набуття гр-ва у звязку з тер змінами, трансферт-автоматична зміна гр-ва, репатріація-поверн у кр. Питання втрати гр-тва – внутр право.


66. Право на дипломатичний захист.

Гол задача держави по відношенню до своїх гр-дян в МП – захист їх за кордоном. Держава має право на здійсн такого захисту. Диплом захист має місце, коли: 1)діями держави нанесений збиток іноземному гр-нину 2)ці дії протирічать МП 3)використання звичайних заходів захисту не дає позит рез. Збиток може бути нанесен і прив особами, але, якщо держ не застосувала відповідні заходи захисту, то збиток – нанесений державою. Частіше диплом захист здійс-ся диплом представництвами і конс установами, іноді МЗС і урядом. В ост час диплом захист надають не тільки гр-нам, але і особам, що постійно проживають на тер даної держ.


68.Апатриди. Поняття та правове регул-ня статусу.

А.-це особи, які не мають гр-тва. Конв про статус апатридів – 1954. Стан, коли особа не розглядається гр-нином якої-небудь держ., може виникнути з різн причин. Напр., при виході з гр-тва з метою отрим гр-тва ін держ, яке надається через 5-10рр.; в рез народження від батьків, які не мають гр-тва; при позбавленні гр-тва тощо. Вважають, що правов статус апатридів наближ до статусу іноземців у даній державі. Але Конв54 у ряді випадків закликає держави надавати апатридам такого ж статусу, як і власним гр-нам. Це стосується свободи релігії, захисту інтелект вл-сті, права на судовий захист тощо.


69.Біпатриди. Поняття та правове регул-ня статусу.

Б. – особи, які перебувають у гр-тві більш як однієї держави. Цей стан ще наз багатогромадянством. Двогромадянство – з-за незбіжності способів набуття гр-тва, коли, напр., особа набуває гр-тва за місцем народж(право грунту) і за гр-твом батьків (право крові). Іноді це можливо в рез натуралізації (у післявоєн період). Подвійне гр-тво може виникнути на підставі м\н договору. Іноді виникає проблема, яка полягає у тому, що гр-нин однієї з держав не має права посилатися на те, що він є в цій країні іноземцем, оск має гр-тво ін держави. На це посилаються при ухиленні від армії, при притягненні до кримінальної відпов-сті. В З-ні Укр “про гр-тво” сказано, що за особою, яка є гр-нином Укр, не визнається належність до гр-тва іноз держави.


70. Іноземці. Поняття та правове регул-ня статусу.

Іноземець – особа, яка прожив на тер даної держави, не є її гр-нином, але має достатньо доказів належності до гр-тва ін держави. До цих доказів віднос паспорт або ін законне посвідчення, яке не втратило придатності. До іноземців прирівн і осіб без гр-тва. Режим іноземців визначається не тільки внутр законод-вом, але і нормами МП, у т.ч. і двосторонн договорами держав. Суч МП негативно ставиться до будь-яких форм дискрим-ії іноземців, і держави негайно вжив відповідних заходів до тих, хто обмежує права їх гр-дян.

Правов стан іноземців подвійний. З одного боку вони – громадяни своєї держави і залиш під її юрисдикцією. З ін боку вони мають підкорятися з-нам кр перебування і підпадають під юрисдикцію приймаюч держави. Іноземець має право на дипломат захист своєї кр. Сьогодні в м\н відносинах поширеними є режим найбільш сприяння і нац режим. Перший – це коли гр-нам даної держави в кр перебування надаються такі ж права, якими користуються на її тер гр-ни країни, з якою кр перебування підтрим найбільш дружні віднос. Нац реж – зрівнювання іноземців з правов статусом власних гр-дян(за деякими винятками). Іноземцям не надано прав обирати і бути обраним в органи влади, служити в збр силах та ін.


71. Право притулку

“Притулок” – піклування, яке надає держава особі, котра шукає такого піклування. Право притулку реаліз шляхом надання права вїзду на тер даної держави і законного там перебування. Особа, яка отримала притулок, за своїм статусом прирівн до іноземця. Відмінність – у тому, що її час перебування необмежений; той, хто отримав притулок не може бути висланий із країни і не може бути виданий ін державі. Притулок надається тим, хто не скоїв звичайних чи м\н злочинів. Надання притулку регламентоване нормами МП і внутр-державн права. До МП актів належ Заг декларація прав люд, 1948; Деклар ООН про тер притулок, 1967; Деклар Ради Європи про тер притулок77. Право притулку надається будь-якій особі, яка має обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознакою раси, віросповідання, політ переконань. Надання притулку є мирним актом і не вважається недружнім актом. Розрізн тер і дипломат притулок.


72. Права людини як галузь МП

Сьогодні в світі спостерігаємо зростаючу самосвідомість особистості, усвідомлення цінності людського буття, у людей розвив почуття солідарності. Перші спроби позбавитись від несправедливого ставлення до людини – у 19 ст.(м\н-правові акти проти рабства і невільництва): Берлінськ Ген акт 1885 тощо. Конв щодо рабства(Жен.26). Бурхливий розвиток м\н правотворчості в сфері захисту прав і свобод люд – після закінч 2св війни(Статут ООН, Заг. Декларац. прав люд.-1948, ін). До осн м\н-правов актів належ також М\н пакт про економ, соц і культ права; М\н пакт про громад і політ права(1966). Це значно вплинуло і на внутр закон-тво і на розв гуманітарн правотворчості у всьому світі. Права і свободи розгляд як принципи загальн МП, обовязкові для заг визнання і виконання. Масові порушення прав люд – м\н злочини. Сьогодні всі м\н норми в сфері прав і свобод особистості наз м\н стандартами.


73. Норми про права людини.

Все більша частина норм МП формується під впливом найб передових поглядів суч людства. Розвивається солідарності у людей, зрост самосвідомість особистості. Звідси – турбота про права і свободи люд незалежно від держ кордонів. До осн м\н-правових док-тів, що стос прав людини, віднос: Статут ООН, Заг Деклар прав люд(1948), М\н пакт про екон, соц, і культ права і М\н пакт про грома дянські і політ права(1966), Конв про політ права жінки (1953), Конв про ліквідац всіх форм расової дискримінац (1966), Конв про права дитини(1989) та ін. Норми в сфері прав люд, з одн боку, зобовязують держ забезпечити людині закріплені у них права, зін боку, надають людині право вимагати від держави виконання іі м\н зобовязань.У наш час усі м\н норми в сфері прав і свобод людини наз м\н стандарта ми. Це свідчить про те, що такі норми є прикладами для кожної держави при встановленні відповідних норм внутр законодавства. Фун-ї стандартів: 1)визначення переліку прав і свобод, що віднос до категорії основних і обовязк для всіх держ; 2)формулюв гол рис змісту кожного з цих прав 3)фіксув умов користування правами і свободами 4) встановл зобовязань держав по гарантуванню прав.


74. Система органів зовнішніх зносин

Органи зовнішніх зносин підрозділяються на внутр-держ і зарубіжні. До внутрішньодерж зараховують: главу держави, парламент, уряд, відомство закордон справ, деякі ін органи. Зовнішньополіт функції глави держави залеж від форми правління. В Україні зовнішньополітичною функц глави держави є представлення держави в м\н відносинах. Президент керує зовн-політ дія-стю, веде м\н переговори, уклад м\н договори Укр, призначає і звільн глав дипломатичн представництв Укр та ін. парламент Укр визнач основи внутр і зовн пол-ки держ, дає згоду на обовязковість і денонсацію м\н договорів Укр та ін. МЗС Укр розробл заг стратегію зовн пол-ки Укр, реаліз зовн-політ курс Укр, здійсн захист прав і інтересів громадян Укр за кордоном, забезпеч дипломат і консул відносини Укр з ін державами.

До зарубіжних органів зовн зносин належ дипломат., консул., торгівельні представництва. Диплом пред-ство – політ пред-ство держави. Ф-ції: представл державу, що акредитує в кр перебування, захист інтересів держави та її гр-дян, переговори з урядом кр перебування та ін.


75.Початок і кінець дипломатичного представництва.

Дипломат пред-ство є політ пред-вом держави. Перш, ніж призначити главу пред-ва, слід запитати агреман - згоду уряду приймаючої держави на призначення даної особи(в письмовій чи усній формі). Держава, що акредитує не має права вимагати мотивів відмови. Дипломат редставник, що отримав агреман – персона грата, а який не отримав – персона нон грата. На ін співробітників дипл пред-ства отримання агремана не потрібне(достатньо отримати візу). Виключення – військові аташе. Після офіц призначення главі вручається вірча грамота і відзивна грамота його попередника. З цього моменту- поч викон своїх обовязків. Місія дипл пред-ва припиняється з відкликанням дипл пред-ника (або в разі його смерті). Ф-ції припиняються також за повідомленням держави перебування, що вона відмовл визнавати дипломат агента співробітником представництва(без пояснення причин). Таке повідомл-ня є рез-татом: втруч у внутр справи держави, висловлювання неповажливі щодо держ перебування, ін. Місія закінчується також з розривом дипломат відносин і у разі припинення існування держави, що акредитує.


76. Спеціальні місії.

Конвенц про спец місії 1969. Спец місія – тимчасова місія, яка направлена однією державою в ін для спільного розгляду певних питань чи виконання певних завдань. Після виконання цих завдань діяльність місії припиняється. Склад спец місії: дипломат персонал, адм-технічний персонал і обслуговуюч перс. Для формування спец місії держава, що посилає має повідомити приймаючу кр про чисельність і членів місії. Приймаюча кр має право відмовити в прийнятті будь-якого члена місії без пояснення причин. Члени спец місій мають привілеї та імунітети(як дипломат пред-ства). Ф-ії спец місій поч з встановлення офіц контакту з МЗС приймаючої держави. Закінчення ф-цій: виконання завдань; за згодою заінтересованих сторін; із закінченням терміну її ді-ті, ін.

Спец місія може діяти на тер третьої держави.


78. Дипломатичні привілеї та імунітети. Це сукупність особливих пільг, прав і переваг, наданим інозем.дипломатич.

представництвам, їх персоналу та іншим особам, що корист.мн.

правом захисту на тер-рії держави перебування. Імунітет – необхідна гарантія нормального здійснення дипломатом своїх ф-цій. (особиста недоторканість, недоторканість службовиз та житлових помешкань і майна, вилучення з-під юрисдикції місцевих органів влади та інш.) ільги та привілеї- (звільнення від мита, різних зборів, право на прапор, правон на носіння форми, на старшинство і т.п.) – це чинники. Що сприяють дипломатичній роботі та полегшують її.


79. Дипломатичне право мн. орг-цій. Охоплює відносини держав з ООН та інш. універсальними мн.організаціями. Регулюються ВК (1975) але вона ще не набрала чинності. Розглядає такі питання:

- представництва та місії при МО. Його ф-ціями є: забезпечення представництва як такого; підтримання зв”язку між сторонами; введення переговорів; З”ясування здійснюванною діяльності в орг-ції; забезпечення участі держави, що посилає у діяльності орг-ції; захист інтересів орг-ції; сприяння здійсненню цілей і принципів орг-ції. Делегації і спостерегачі держав в органах МО і на конференціях. Делегації-

це тимчасовий закордоноий орган зовнішніх зносин держави, сформований для виконання певних, чітко окреслених завдань у ході роботи мн.конференції. який припиняє існування після завершення своєї місії. Вони наділені ознаками: представницький х-р; тимчасовий х-р; конкретно-цільовий х-р.Делегація скл. З одного або кількох представників держави. Що посилає. У складі може бути дипломатичний, адм.-технічний і обсл.персонал. Невід”ємною вимогою є - обов”язкове повідомлення її керівних органів про склад (посади, звання, старшинство) , її прибуття, Це робиться зазделегідь, для того щоб надати членам делегації відповідні привілеї та імунітети. Привілеї та імунітети предс.держав – корист.тим ж привілеямита імунітетами що і дипл.


80. Консульські відносин и. Консульство-це установа, яка входить до системи органів зовн.зносин держави і представляє її на визначеній угодою тер-рії держави перебування, здійсн.на ній захист прав та інтересів своєї Д.. її громадян. Юр.осіб. Джерела регул.: це мн.договори і мн.правові звичаї, а також національне право держав. ВК про консульські зносини (1967) і Факультативні протоколи до неї.


81. Орг-ція консульських установ. Консульство-це установа, яка входить до системи органів зовн.зносин держави і представляє її на визначеній угодою тер-рії держави перебування, здійсн.на ній захист прав та інтересів своєї Д.. її громадян. Юр.осіб. Джерела регул.: це мн.договори і мн.правові звичаї, а також національне право держав. ВК про консульські зносини (1967) і Факультативні протоколи до неї. Набрала чинності (1967). К.установа може бути відкрита на тер-рії держави перебування тільки за згодої цієї Д.

Функ-ть не в масштабі Д. А в межех консульського округу – району відведенного для виконання консульських ф-цій. Глави к.у. поділяють на генеральні консули; консули, віце-консули, консульські –агенти. Регул.нормами як мн.і нац.права Д.яка представляє.


82. Консульські функції. І категорія – захист інтересів Д. Її громадян, юр.осіб, сприяння розвитку дружніх, торгівельних відносин , економіч. Науков. Культурн.відносин . ІІ категорія – видача паспортів і проїзних док-тів, надання допомоги і сприяння громадянами, юр.особам.; виконання обов”язків натаріуса; представництво або забезп. належного предст.Д. ; здійсн.прав нагляду і інспекції суден, що належ.



5010743589526293.html
5010894657884259.html
5010965025716720.html
5011061746188785.html
5011143829510648.html